Я взяв Калі з притулку в Міссурі, коли їй було два місяці. Вона була достатньо мала, щоб заснути у мене на колінах, і достатньо гучна, щоб заповнити кожну кімнату, в якій вона була. Я виховував її чотирнадцять років.
Коли вона померла, я не знав, що робити з усім цим. Смуток, так, але й конкретні речі. Спосіб, яким вона чекала біля дверей. Подорожі. Звичайні дні, які вже не відчувалися звичайними, коли вони пішли.
Тож я написав про неї. Не для когось іншого. Просто щоб витягти це і подивитися. І десь у цьому процесі щось послабилося.
Звідти прийшли сторінки щоденника. Кожна книга Orvelle включає їх, тому що я знаю з перших вуст, що написання про людей і тварин, яких ви любите, навіть недосконало, навіть лише для себе, це як ви починаєте нести це замість того, щоб просто відчувати це.
Я побудував Orvelle, тому що продовжував думати про людей, які ніколи не отримали книгу. Тих, чиї історії розповідали на службі або за обіднім столом, а потім повільно забували.
Це все ще те, що є кожна книга.
Засновник, Orvelle Editions